Запорозька Січ була настільки авторитетною, що її вплив визнавали навіть московські генерали та вельможі. У XVIII столітті вони просили записати їх у курені — найвищі військові громади запорожців. Для Москви це був вимушений символічний жест: без Січі імперія не могла втримати південні рубежі й воювати проти Туреччини.
Навіть Потьомкін і Кутузов ставали козаками
Політична автономія й господарська міць
На відміну від Лівобережжя, Січ зберігала власну автономію. Її старшина користувалася широкими привілеями:
володіла степами та природними багатствами,
мала чималі табуни коней і стада худоби,
розвивала землеробство, рибальство й торгівлю.
Запорозька Січ була не лише військовою фортецею, а й економічним та політичним центром, який існував незалежно від імперських структур.
Морська й сухопутна сила
Головний козир запорожців — їхня непереможна армія. Особливу славу мали морські походи козацьких чайок проти турків і татар. У війні 1737–1738 років запорізька флотилія фактично перекрила османські шляхи, контролюючи гирло Дніпра й допомагаючи втримати Очаків.
Без запорожців Московія не мала жодного шансу на успіх у південних кампаніях.
Почесне «вклоніння»
Навіть ті, хто проводив політику зросійщення, визнавали велич Січі. Вони просилися бути записаними до козацьких куренів, бо це вважалося найбільшою честю:
Григорій Потьомкін — фаворит Катерини ІІ, записався до Кущівського куреня у 1772 році, хоча вже невдовзі став ініціатором знищення Січі.
Петро Панін — генерал-аншеф, який воював у російсько-турецьких війнах, формально приєднався до куреня, визнаючи братерство із запорожцями.
Михайло Кутузов — майбутній переможець Наполеона, у молодості теж прагнув бути «своїм» серед козаків, розуміючи значення їхньої підтримки.
Подібні приклади показують: без визнання сили Січі імперська влада на півдні виглядала б безпорадною.
Подвійна політика імперії
Та за показною «вдячністю» ховалася зовсім інша реальність. Москва будувала укріплення біля Січі, стежила за козаками й готувала їхню ліквідацію. Це була гра подвійних стандартів: визнати силу й авторитет козацтва, але водночас поступово позбавити його незалежності.
Запорозька Січ була явищем унікальним. Її авторитет сягав настільки високо, що навіть найвідоміші генерали імперії шукали честі бути частиною козацького братства. І водночас саме ця велич стала причиною, чому імперія намагалася її знищити.